29.01.23
27.01.23
27 січня — Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту
Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту був проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 1 листопада 2005 року. Її співавторами виступили 100 держав. Україна приєдналася до Резолюції у 2012 році. Дата 27 січня обрана невипадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті «Аушвіц-Біркенау».
«Ми не заспокоїмось, поки по землі ходитиме бодай один єврей…» — ці слова дослідники Голокосту приписують Адольфу Гітлеру, стверджуючи, що сказав він їх відразу після приходу до влади. Чи так було насправді — достеменно невідомо. Натомість відомо, що нацистський режим за 12 років свого існування знищив 6 мільйонів представників цього древнього народу.
Процес цей розпочався в Німеччині і з часом поширився по всій окупованій гітлерівцями Європі: нацисти створили в захоплених ними країнах розгалужену мережу концтаборів. Загалом перший концтабір за часів правління Гітлера з’явився в Дахау, неподалік Мюнхена, у березні 1933 року. Потім були відкриті «Треблінка», «Освенцим», «Вестерборк» та інші. Умови перебування там були жахливими. Наприклад, у «Треблінці» майже не було ніякої інфраструктури, крім газових камер та житлових приміщень для підрозділів СС.
Після закінчення Другої світової війни Сполучені Штати, Велика Британія, срср і Франція заснували Міжнародний військовий трибунал. Для вищих чиновників третього рейху, безпосередньо причетних до розв’язання війни і скоєння кривавих злочинів проти людства. Тож у листопаді 1945 року вони постали перед судом у Нюрнберзі. Зокрема, Герман Герінг — віцеканцлер та один з найвідоміших нацистських лідерів, міністр закордонних справ Йоахім фон Ріббентроп, Ганс Франк, генерал-губернатор окупованої нацистами Польщі, нацистський ідеолог Альфред Розенберг, Ернст Кальтенбруннер, старший офіцер СС і глава Головного управління безпеки Рейху та деякі інші.
У жовтні 1946-го 12 підсудних були засуджені до смертної кари, троє виправдані, а решта отримали тюремні терміни. Найважливіший обвинувачений, Герман Геринг, скоїв самогубство в тюремній камері, а Рудольфа Гесса, який вважався в гітлерівській Німеччині людиною № 2, засудили до довічного ув’язнення. Своє нікчемне життя він скінчив у 1987 році в тюрмі «Шпандау». За досить загадкових обставин…
Український рахунок Голокосту
Напередодні німецького вторгнення в Україну, у червні 1941-го, на її теренах проживало понад 2 мільйони євреїв. Німці, ледь перетнувши кордон, відразу ж взялися за «вирішення єврейського питання». Про трагедію, що сталася наприкінці вересня 1941 року в київському урочищі Бабин Яр, де зондеркоманди СС розстріляли понад 33 тисячі людей, серед яких було й багато грудних дітей, знають в усьому світі. А ось про те, що перші розстріли розпочалися ще в липні, відомо далеко не всім.
«Доблесні війська вермахту тріумфальною ходою просуваються вглиб комуністичної імперії, знищуючи на своєму шляху наших найзаклятіших ворогів», — писали влітку 1941-го німецькі газети. «Тріумфальна хода» полягала, мабуть, у масових розстрілах людей, якими вона супроводжувалася. Загалом на українській землі, за підрахунками істориків, загинуло близько 1,5–1,6 мільйонів євреїв, тобто майже 70 відсотків від усіх, що тоді тут жили. Ізраїль багато років тому заснував звання «Праведник народів світу», яке присуджується тим, хто в роки Другої світової війни рятував євреїв від знищення на території Європи, окупованій нацистами. Визнані Праведниками отримують медаль і почесну грамоту, а їх імена увічнюють у Яд Вашем на Горі пам’яті в Єрусалимі. Отже, на 1 січня 2021 року, це звання отримали 2673 українців, а наша країна за кількістю Праведників посідає четверте місце у світі, поступаючись Польщі, Нідерландам і Франції.
25.01.23
До дня пам'яті Героїв Крут
Понад сторіччя тому юні герої Крут зробили майже неможливе ціною власного життя.
Зі сходом сонця 29 січня 1918 року на Чернігівщині відбувся бій під Крутами.
За різними джерелами від 70 до 100 молодих українських хлопців віддали свої життя за рідну країну та на кілька діб зупинили більшовицьку армію, яка насувалася на Київ.
Крути стали легендою, символом жертовності та незламності молодого покоління. Вічна слава й пам’ять Героям, які полягли в бою за наше сьогодення та свободу України.
20.01.23
Щороку 22 січня в день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлене Указом Президента України «Про День Соборності України» від 13 листопада 2014 року № 871.
Акт Злуки став історичним об’єднанням українських земель в одній державі.
Він увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття. Це – основоположна віха українського державотворення.
24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. Його підтримали українці на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991-го. Втім, історики цілком справедливо відзначають, що 24 серпня відбулося відновлення державної незалежності України. Вперше у XX столітті її проголосила Українська Центральна Рада 22 січня 1918 року IV Універсалом. А за рік, 22 січня 1919-го, на Софійському майдані в Києві відбулося об’єднання в одну державу Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки.
Через невдачу Української революції 1917–1921 років державність зберегти не вдалося. Тому у XX столітті українці змушені були продовжувати боротьбу за неї, аж до відновлення незалежності в 1991-му.
22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагомістю події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки й Акт Злуки українських земель.
105 років тому – 22 січня 1918 року – Українська Народна Республіка проголосила незалежність і боролася за право бути «самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу». Цей факт руйнує твердження російської пропаганди, буцімто Української держави не існувало, її вигадали більшовики.
22 січня 1918 року вперше у XX столітті українці проголосили незалежність власної держави – Української Народної Республіки. 24 серпня 1991-го відбулося її відновлення.
Проголошення соборності УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року – історичний акт об’єднання українських земель в одній державі, що увінчав соборницькі прагнення українців, розділених кордонами тогочасних імперій. На початку ХХ століття після падіння імперій українці об’єдналися у власній державі. Сьогодні, через трохи більше століття після проголошення Акта Злуки, ми обʼєднані у відстоюванні своєї незалежності і держави. А після перемоги над російським агресором Україна відновить свою соборність.
Термін «соборність» має кілька значень. Це й об’єднання в одне державне ціле всіх земель, заселених певною нацією на суцільній території. І духовна консолідація всіх громадян держави, їх згуртованість, незалежно від національності. Соборність – це також територіальна цілісність держави. Тому звільнення від російського окупанта українських земель є нашою спільною метою.
Соборність невіддільна від державності, суверенітету й незалежності народу, які є фундаментом для побудови демократичної держави, запорукою виживання й існування нації.
Ідея соборності була й залишається базовою національною цінністю українців. А нині вона є передумовою успіху нашого спротиву зовнішній агресії.
Сьогодні соборність для України означає деокупацію всіх територій, захоплених ворогом, відновлення єдності з Донеччиною, Луганщиною та Кримом.
Соборність передбачає не лише пам’ять про спільне минуле, а й потребує згуртованої співпраці заради майбутнього. Коли ми, люди з різних регіонів країни, разом працюємо, створюємо знакове й важливе, боремося з окупантами.
Радянська та російська пропаганди завжди нав’язували переконання, що українці діляться на «східняків» і «западенців». Проте в сучасному спротиві російській агресії ми довели свою згуртованість і спільне прагнення жити у вільній державі, яка сама визначає своє майбутнє. Ця пропаганда зазнала краху.
Українська незалежність понад 100 років тому зазнала поразки від більшовиків, зокрема, через використанням ними методів гібридної війни: невизнання своїх військ на території УНР, створення маріонеткових псевдореспублік, підтримку антиукраїнських рухів. Але також – через періодичний брак згуртованості в діях, попри спільне бажання українців жити в обʼєднаній державі. Сьогодні Російська Федерація знову прагне знищити українську державність і окупувати нашу землю. Тож так важливо залишатися монолітними в боротьбі проти ворога.
Нині Україна продовжує боротьбу за незалежність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань. Цілісність держави буде цілковито відновлена тільки після того, як Україна звільнить усі території, захоплені ворогом. Соборність – мета Перемоги.
Цьогорічна кампанія до Дня Соборності України проходить під гаслом «Україна соборна. Разом до Перемоги!».
26.11.22
26 листопада 2022 року – День пам’яті жертв Голодомору в Україні
Кількість жертв Голодомору:
Точну кількість жертв серед українців встановити складно через замовчування і приховування цього злочину радянською та згодом російською владою. Однак є кілька науково визнаних діапазонів оцінки. Згідно з підрахунками, проведеними Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України, в Україні внаслідок Голодомору 1932 – 1933 років загинуло 3,9 млн. Непрямі втрати (дефіцит народжень) унаслідок Голодомору в Україні в 1932 – 1934 роках дорівнюють 600 тис. осіб.
Водночас фахівці з дослідження Голодомору у різних країнах світу оцінюють жертви українців у межах від 2,6 млн до 5,0 млн.
День пам’яті жертв Голодоморів
Спершу указом президента України від 26 листопада 1998 року остання субота листопада оголошувалась Днем пам’яті жертв голодомору. Проте потім указом від 31 жовтня 2000 року цей день став іменуватися Днем пам’яті жертв голодомору і політичних репресій.
У 2007-му році, згідно з указом президента України № 431/2007 від 21-го травня, в назву цього пам’ятного Дня були внесені зміни: “Внести до Указу Президента України от 26 листопада 1998 року N 1310 (1310/98) “Про встановлення Дня пам’яті жертв Голодоморів та політичних репресій” (в редакції указу від 15 липня 2004 року № 797 (797/2004) зміни, виключивши у назві та тексті слова “та політичних репресій”.
Традиційно в цей день громадяни відвідують поминальне богослужіння й ставлять символічні горщики з зерном і свічки до пам’ятників жертвам голодоморів в Україні.
У церемоніальних заходах біля Меморіального знаку “Свічка пам’яті” в Києві також беруть участь перші особи держави, керівники іноземних країн, парламентів і міжнародних організацій, урядовці з різних країн, дипломати, представники релігійних конфесій, регіональні делегації, громадські й культурні діячі, свідки Великого Голоду.
До 2008 року церемонія відбувалася перед Пам’ятним знаком на Михайлівській площі, однак після відкриття Меморіалу жертв голодомору була перенесена туди.
О 16 годині оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання, після чого по всій Україні відбувається акція “Запали свічку”, у межах якої всі охочі несуть свічки до пам’ятників жертвам. В акції також можна взяти участь, запаливши свічку на своєму вікні.
21.11.22
Герої не вмирають !
До Дня Гідності і свободи
День Гі́дності та Свобо́ди — свято в Україні, що святкується щороку 21 листопада на честь початку двох революцій: Помаранчевої революції (початок 22 листопада 2004 року) та Революції Гідності (акція студентів та громадських активістів розпочалася 21 листопада 2013 року). Є наступником свята Дня Свободи, що святкувалося 22 листопада на честь Помаранчевої революції у 2005—2011 роках, поки не було скасоване указом президента Віктора Януковича13 листопада 2014 року Президент України Петро Порошенко підписав указ, згідно з яким в Україні 21 листопада святкується День гідності та свободи. Це свято встановлено з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об'єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року — лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору. Особливу шану в цей день віддають Героям Небесної сотні, які віддали своє життя захищаючи права і свободи українців на Майдані.
28.10.22
До Дня визволення України від німецько-фашистських загарбників
Щорічно 28 жовтня відзначається День визволення України від німецько – фашистських загарбників. В цьому році ми святкуємо 78 річницю.
Це свято встановлено в Україні згідно з Указом Президента від 20 жовтня 2009 року № 836/2009 «з метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників, вшанування героїчного подвигу і жертовності українського народу у Другій світовій війні».
В цей день традиційно вшановують пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, та населення, яке постраждало від дій фашистських окупантів.
В ході Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років саме на території України відбулися ключові битви за визволення Європи від фашизму.
Воєнні дії під час Другої світової війни відбувалися на території України протягом 40 місяців – із 22 червня 1941 року до кінця жовтня 1944 року. У 1941–1944 роках на українській землі були зосереджені головні сили вермахту – від 57,1 до 76,7% загальної кількості дивізій. 607 з них було розгромлено саме на території України.
У ході визволення України силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн. воїнів, протягом січня 1943 року – жовтня 1944 року було проведено серію блискучих наступальних операцій. Найважливішими з них були: Воронезько-Харківська (13 січня – 3 березня 1943 року), Донбаська (13 серпня – 22 вересня 1943 року), Чернігівсько-Полтавська (26 серпня – 30 вересня 1943 року), Корсунь-Шевченківська (24 грудня 1943 р. – 17 лютого 1944 року) та Львівсько-Сандомирська (13 липня – 29 серпня 1944 року).
Завершила визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944 року. 27 жовтня 1944 року було звільнено Ужгород, 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон нашої Держави. За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів радянських воїнів, понад два мільйони українців було вивезено для примусової праці до Німеччини під час окупації. На території республіки цілком чи частково було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, близько 10 мільйонів людей залишились без даху над головою, знищено понад 16 тисяч промислових підпріємств.
Ми пам’ятаємо усіх героїв, чия боротьба, самовіддана праця і героїзм сприяли звільненню України від нацистів. У серці кожного з нас жива пам'ять про неоціненний внесок українців у спільну перемогу в цій жахливій війні.
17.10.22
Дії у разі надзвичайної ситуації або війни
Комментариев нет:
Отправить комментарий